Новини

Карту ЛГБТ-френдлі закладів Києва опублікують сайти КМДА і Євробачення

Карту ЛГБТ-френдлі закладів Києва опублікують сайти КМДА і Євробачення

«Ми опублікували карту 25 квітня. Буквально за 5 днів до нас приєдналося 24 ресторани, через Фейсбук нас знайшов представник КМДА з Департаменту суспільних комунікацій і сказав, що це чудова ініціатива: «Дайте мені цю карту, я опублікую її на сайті КМДА». І сьогодні вона має з’явитися. Також ми на зв’язку з організаторами Євробачення, ця карта вверстана в офіційну програму конкурсу, тому буде доступною для всіх», — розповідає активістка Ліза Кузьменко в ефірі Громадського радіо.  

Анастасія Багаліка: Чому виникла ініціатива і що означає «ЛГБТ-френдлі заклади»?

Ліза Кузьменко: В цій ідеї нема нічого нового, в Європі і в США майже в кожному місті є карта, яка доступна для всіх і яка показує: ось такі і такі заклади є дружніми до ЛГБТ або вони якраз і розраховані на ЛГБТ-спільноту (тобто лесбійки, геї, бісексуальні трансгендерні люди).

В Києві такої карти ще не було і ми подумали, що варто її зробити. «Дружні заклади» — це означає, якщо, наприклад, гей-пара приходить в ресторан і люди дозволяють собі доторкнутися руками один до одного, а офіціанти реагують спокійно, не роблять зауважень, поводять себе природньо.

Анастасія Багаліка: А що, трапляються історії, коли з закладу виганяють через приналежність до ЛГБТ-спільноти?

Богдан Алтинник: Думаю, такого зазвичай не відбувається, але коли ти приходиш в заклад, то відчуваєш якесь напруження і нерівне ставлення з боку персоналу, інших відвідувачів, якщо якось очевидно проявляєш свою сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність.

Ми також отримували особисті запити від наших колег, від представників ЛГБТ-спільноти інших країн Європи, чи взагалі безпечно в Києві відвідувати публічні заклади відкритим ЛГБТ-людям, чи безпечно триматися за руки на вулицях в певних закладах, чи безпечно одягати на себе якусь символіку.

Анастасія Багаліка: Ця карта, в першу чергу, орієнтована не на українську ЛГБТ-спільноту, а на тих, хто приїде на Євробачення?

Ліза Кузьменко: Карта зроблена англійською, щоб було зручно користуватися туристам-іноземцям, але, думаю, вона є відкриттям і для багатьох представників ЛГБТ в Україні. Вона є важливою, бо показала, що в Україні є не тільки гей-клуби, а і багато бізнесу: кафе, ресторанів, барів, які відкриті, хоча до цього в них не було можливості про це заявити.

Анастасія Багаліка: А про що пишуть представники бізнесу, які хочуть доєднатися, чим вони це аргументують?

Ліза Кузьменко: Наприклад, до нас приєднався грузинський ресторан МАМА МАНАНА, його засновниця сказала, що вона придумувала цей заклад із вірою у права і свободу вибору для всіх людей. Також пишуть, що підтримують право на нормальне ставлення до всіх, не розділяють людей за сексуальною орієнтацією і є відкритими для всіх.

Анастасія Багаліка: Яка зараз репутація у Києва з питань ЛГБТ в інших країнах світу?

Ліза Кузьменко: Тут навіть не йдеться про те, скільки в нас гей-клубів, адже запитують про безпеку, про те, наскільки безпечно просто йти по вулиці в центрі міста.

Богдан Алтинник: Зараз репутація Києва та України щодо безпеки не дуже стабільна, бо питають не тільки про становище з ЛГБТ, але і про ситуацію з безпекою у зв’язку з конфліктом на сході — це перше, що цікавить людей.

Анастасія Багаліка: А яка географія закладів і як активно вони долучаються?

Богдан Алтинник: Це переважно центр: Печерський, Шевченківський район, Поділ, а також заклади, які ближче до центру Євробачення — Лівобережна та Русанівка.

Бізнес розуміє, що це для них безкоштовна реклама. І я не проти такої реклами — реклами прав людини

Ліза Кузьменко: І це не тільки ресторани і бари, а й магазини, наприклад LUSH, «Всі свої».

Анастасія Багаліка: А хоч один хостел там є?

Ліза Кузьменко: У нас була ідея додати хостели і готелі, але потім ми подумали, що люди, які приїжджають на Євробачення, вочевидь, давно забронювали місця.

Анастасія Багаліка: Наскільки тема дружності до ЛГБТ і поваги до прав людини в Україні є комерційно привабливою, чи є для закладів репутаційною ціллю до вас доєднатися?

Ліза Кузьменко: Думаю, так. Бізнес мотивують переваги, у карти більше 20 000 переглядів за 5 днів. Бізнес розуміє, що це для них безкоштовна реклама. І я не проти такої реклами — реклами прав людини.

Коли бізнес приєднується до карти, ми відправляємо їм повідомлення, що готові провести тренінги, в нас є досвід проведення таких тренінгів по толерантності обслуговування.

Анастасія Багаліка: Що в себе включає толерантне обслуговування?

Ліза Кузьменко: Не думаю, що є якесь толерантне обслуговування. Є поняття толерантності взагалі, це поняття поваги до прав людини і рівного ставлення. Це не тільки про сексуальну орієнтацію, а і про колір шкіри, місце походження, майновий стан цієї людини чи про інвалідність.

Анастасія Багаліка: Після Євробачення карта буде доступною?

Ліза Кузьменко: Так, звичайно.

Богдан Алтинник: Поки карта доступна лише онлайн на сайті КиївПрайду.

Ліза Кузьменко: Вона буде на сайті КМДА і також в паперовій програмі Євробачення. 

Повний варіант розмови слухайте в аудіоверсії.