Програма

ПЕРФОРМАНС: Первозданний у виконанні Міші Бадасяна

Мистецтво як акт розширення можливостей і як підхід, щоб впоратися з травмою / горем / втратою. Цей перформанс автори присвячують тим людям, які були змушені бігти з країни / міста / вулиці / будинку і втратили все.

Я використовую дерево як символ укоріненого / того, що має коріння, і у випадку біженства або переселення, перебувають невкоріненими / втрачають все. Я написав вірш з цієї теми на російській і переклав його англійською (нижче російської версії).

Во мне живет дерево 
Когда я проснулся  
Я почувствовал корни 
В моем животе 
Когда я ем 
То корни возносятся наверх 
Мне нужно много пить 
Чтобы дерево дальше росло 
Пожалуйста, намочите мои губы 
Пальцы, руки и ноги 
Дайте дереву жить 
Оно просится наружу 
Ему больно 
Мне нужно много места 
Пожалуйста, заберите все у меня 
И оставьте только дерево во мне 
Оно скоро вырастит и станет большим 
Когда я открою рот 
То дерево получит первый свет 
Оно не будет больше боятся 
Но мне сложно его удержать 
Ветка за веткой 
Онo раскроет свою прелесть 
И протянется к небу  
Я разорвусь на части 
И потеряю все силы 
Меня больше не станет 
Мое дерево станет одиноким 
Обретя свою свободу  

I have a tree inside of me 
As I woke up 
I felt the roots 
In my stomach 
When I eat 
The roots raise up then 
I must drink a lot  
In order the tree can grow 
Please, water my lips 
My fingers, my hands, and my legs 
Let the tree bloom 
It wants go out 
It is in pain 
I need a lot of space 
Please, take everything from me away 
But leave the tree for me 
Soon it will be grown and big 
When I open my mouth 
Then the tree will get its first light 
It won´t be afraid anymore 
It is difficult to hold it 
Brunch after brunch 
It will reveal its beauty 
And raise to the sky 
I will get apart in the small pieces 
And will lose my strength 
I won´t exist anymore 
My tree will be lonely  
But with a gained freedom 

Після перформансу відбудеться дискусія