Публікації

3 причини прийти на Марш від львівських феміністок

3 причини прийти на Марш від львівських феміністок

Напередодні КиївПрайду-2016 представниці львівської ЛГБТ-спільноти пакують рюкзаки та слухають тренінги на тему безпеки. Квитки в Київ давно заброньовані, на нестачу мотивації скаржитись не доводиться. Після скандального зриву Фестивалю Рівності ця подія стане ковтком свіжого повітря та свого роду емпаурментом. Але відвідати Прайд та взяти участь у Марші Рівності готові не тільки вони. Активістки феміністичного руху розповіли, звідки питання ЛГБТ з’явились в феміністичному порядку денному та чому це абсолютно закономірно.

«Фемінізм та ЛГБТ пов’язані в першу чергу тим, що це рухи за рівність людей. Це боротьба проти нав’язування суспільством гендерних ролей та проти громадського осуду за відхід від них, це про твоє право визначати, ким та з ким ти хочеш бути», — вважають у «Феміністичній Майстерні» (ФМ).

Активістка ГО «ФМ» Анна Хвиль відповідає, що до недавнього часу український правозахисний рух був досить розрізнений. Ми мали ЛГБТ- та фем- ініціативи, які діяли в один і той самий час, в одному просторі, але незалежно одні від одних. Нерідко траплялось таке, що люди, які засуджували гомофобію та докладали зусиль до її подолання, транслювали відверто патріархальні стереотипи щодо жінок, або навпаки. Звісно, навіть в таких умовах активіст(к)и змогли досягнути певних результатів. Але за останні п’ять років відбулись разючі зміни в сприйнятті українськими активіст(к)ами самого поняття дискримінації. Тепер вони частіше помічають схожу природу різних ЇЇ видів, внаслідок цього ЛГБТ-рух дуже зблизився з феміністичним.

Розуміючи, що різні системи пригнічення використовують схожі сценарії, дослідниці звернули увагу на те, що одна людина може водночас потерпати від кількох цих систем водночас. Так ми підходимо до поняття кросс-дискримінації, під яким варто розуміти «накладання» кількох видів дискримінації на одну людину. Наприклад, бісексуальні жінка з Криму в тому ж Львові зазнає потрійної дискримінації: через сексуальну орієнтацію, за ознакою статі та через свій статус ВПО. «Я лесбійка, я жінка, я феміністка. Вочевидь, для покращення якості життя я можу і мушу захищати ЛГБТ разом з феміністками та підтримувати жінок разом з ЛГБТ», — зауважує львівська активістка Н.

Яскравим прикладом усвідомлення кросс-дискримінації було започаткування руху антирасистського фемінізму темношкірими жінками США. Активістки аболіціоністського та феміністського рухів в своїй критичній теорії наполягали на тому, що боротьба за свободу та незалежність темношкірих жінок має позбавити суспільство від расизму, гендерної та класової нерівності. Соціологічна теорія, яка досліджує перетин різних систем пригнічення, називається інтерсекційністю або теорією перетинів. Саме на неї зараз орієнтується значна частина українських фем-активісток. Такий підхід дозволяє зберігати фокус на конкретних проблемах дискримінованих груп; глибше дослідити природу дискримінації, а значить, і більш чітко визначити шляхи її усунення; зробити правозахисний рух інклюзивним.

Стосовно ж тих, хто чинить активний або пасивний спротив неминучому покращенню життя дискримінованих груп, учасниця «ФМ» Марта Пересада додає, що пересічний громадянин завжди знайде, як засудити активісток: «Якщо лесбійка виступає за права ЛГБТ, їй докоряють, що робить вона це суто з корисливих мотивів; якщо гетеро-жінка збирається на Марш Рівності, наступне що вона чує — "Не лізь в те, що напряму тебе не стосується"». Не всім зрозуміло, чому ти маєш перейматись проблемами інших. І тут вже мова йде про емпатію та здатність відрефлексувати свої привілеї, що часом буває складно робити навіть тим, хто роками займається захистом прав меншин. Але й із цим може допомогти інтерсекційність, було б бажання!

Чому львівські активістки йдуть на Марш Рівності?

Анна Хвиль: Це питання публічного простору, присутності в ньому. Мені важливо, кому цей простір належить. Такого роду акції дуже важливі, це безпосередньо впливає на мою свободу. Якщо насилля допустимо у просторі щодо будь-кого, в певний момент воно може бути допустимо і до тебе. Ми всі в чомусь схожі одне на одного, а в чомусь відмінні. Право бути собою – це завжди в якісь мірі право бути іншими ніж хтось. Як показує історія – абсолютні різні ознаки можуть стати мотивом для дискримінацію, але це завжди той самий механізм, направлений на пригнічення і розрізнення всього людства.

Марта Пересада: Для мене питання участі в Марші дуже важливе, особисте. Я не хочу жити в країні, де молоді люди будуть рости переховуючись, де вони не зможуть вийти на вулицю через те, що хтось почувається себе в праві їх бити за невідповідність уявному, відірваному від реальності образу «нормальної людини». Я хочу жити в країні, де люди ставляться адекватно до свободи інших людей. Хочу донести до інших: існують люди з думкою про те, що ЛГБТ мають жити вільно, спокійно пересуватися, почуватися впевнено. Ніхто не має права погрожувати їм фізичною розправою за їхню сексуальність чи зовнішній вигляд (так само, як і ніхто не має права примушувати жінок ставати матерями, або чоловіків — одружуватись).

Н: Точно буду в Києві. Не вірю, що це відбудеться в найближчі роки, але якби у Львові проводили Марш Рівності, я б постаралась максимально допомогти організаційному комітету, і звісно ж, безпосередньо до Маршу доєдналась б також. Навіть після скандалу з Фестивалем Рівності. Взагалі, той зрив Фестивалю не залякав нас, активісток та активістів, це навпаки дало додаткову мотивацію. Це був як дзвіночок, а точніше, аварійна сирена, яка нагадала, скільки всього ще не зроблено та скільки ще стереотипів та страхів сидить в головах українців та зокрема львів’ян. Для мене Прайд— це можливість познайомитись та вільно, відкрито поспілкуватись з однодумцями, можливість сказати: «Я існую. Я людина, така ж людина як твій сусід, як твоя начальниця, як твої племінники! Ми всі такі, то ж перестань боятись та ненавидіти, просто дай мені спокій!»

Розмовляла Юлія Адмірал