Публікації

Директорка КиївПрайд2016 Анна Шаригіна: «Ми прагнемо, щоб права людини для ЛГБТ були у фокусі так само, як права інших меншин»

Директорка КиївПрайд2016 Анна Шаригіна: «Ми прагнемо, щоб права людини для ЛГБТ були у фокусі так само, як права інших меншин»

До Міжнародного Форуму ЛГБТ «КиївПрайд2016» залишаються лічені дні. Яким буде цьогорічний прайд та в чому полягає його мета? Наскільки потужно його підтримують? Чи буде Марш рівності відкритим для всіх? На ці та інші питання відповідає директорка КиївПрайд2016 Анна Шаригіна.  

«Наші відмінності – не привід для утисків та дискримінації»

Анно, скажіть, будь ласка, чим цьогорічний прайд відрізнятиметься від КиївПрайд2015?
Цього року ми працюємо над тим, щоб виділити прайд-традиції. Український КиївПрайд ще молодий, але має свою історію, він вже став стабільним для нашої країни заходом. І питання не в тому, чим прайд відрізняється з року в рік, а в тому, чим він відрізняється від інших щорічних ЛГБТ-заходів. КиївПрайд – це форум, і ми наголошуємо на його інтелектуальній складовій. Також дуже важливо, що до заходів КиївПрайду включена хода – Марш рівності.

Цьогорічна тема прайду – безпека...
Так, кожного року ми обираємо нову тему. Минулого разу вона була загально правозахисна і ми наголошували на тому, що права людини завжди на часі. Цього року ми вирішили сконцентруватися на безпеці. Бо безпека є не просто необхідною складовою забезпечення прав людини, але й необхідною складовою розвитку нашої країни і кожної людини як особистості. І цьогоріч ми говоримо про те, що ЛГБТ – не ексклюзивна група (меншина) в суспільстві, яка відчуває подвійну небезпеку – як зовнішню, так і внутрішню. Багато жителів України не почуваються безпечно, бо відрізняються за якоюсь ознакою. І це може бути будь-яка ознака.

Так, у нашому законодавстві не написано, що люди можуть безкарно проявляти агресію у бік ЛГБТ-спільноти. Здавалося б, що немає чого боятися. Але ж так само ніде не написано, що вночі можна ґвалтувати жінок, а жінки все одно бояться залишитися самі на темних вулицях. В обох випадках мова йде про таку небезпеку, яка непомітна: вона ніби в повітрі й оточує всіх. Кожного дня та кожної хвилини представники та представниці ЛГБТ-спільноти відчувають мовчазну загрозу, почувають себе як та жінка у короткій спідниці на темній безлюдній вулиці. Так, може на тій вулиці нічого й не трапиться. Але краще не зупинятися, поквапитися додому та скоріше сховатися.

А від чого залежить безпека? Хто та як повинні її гарантувати?
Ми впевнені, що наша країна може стати безпечною для усіх за умови якісних змін у суспільстві. Саме тому ми наголошуємо, що мета КиївПрайду не тільки правозахисна. Ми більше говоримо про суспільну думку та ставимо українській громаді важливі питання. Чому суспільство продовжує виправдовувати агресію у бік ЛГБТ-людей? І чи хтось має право виправдовувати утиски ЛГБТ-людей власними страхами чи травмами?.. Мова йде не тільки про права, а і про можливість їх реалізовувати в Україні. Ми прагнемо, щоб права ЛГБТ були у фокусі так само, як права інших меншин – етнічних, релігійних, мовних, людей з інвалідністю. Бо зараз, нажаль, ЛГБТ знаходяться на маргінессі суспільної думки.

Одна з головних цілей прайду як руху – донести до жителів України, які розділяють ідеї рівних можливостей для різних людей, що у своїй боротьбі за рівність вони так само мають на увазі ЛГБТ-людей. Багато в чому ми відрізняємося, але для сучасного суспільства різноманіття є нормальним явищем. Наші відмінності – не привід для утисків та дискримінації. І ми не просто хочемо озвучити вголос цю думку. Ми хочемо, щоб наш виступ був почутий всіма людьми.

«… необов’язково бути геєм чи лесбійкою, щоб підтримувати ЛГБТ-рух»

Як саме прайд планує заручитися підтримкою з боку громадськості?
Цього року ми маємо дуже потужну та якісну медійну активність, направлену на здобуття підтримки з боку людей, які не мають безпосереднього відношення до ЛГБТ-руху. Наразі ми працюємо над відеороликами для телебачення та соціальних мереж, у яких знялися близько двадцяти лідерів та лідерок думок українського суспільства.

Ці лідери думок – хто вони?
Це люди, на яких зараз зосереджена увага суспільства, яким усі ми довіряємо. Наприклад, люди з досвідом військової служби на війні на Сході України. Люди, які очолюють потужні волонтерські рухи. Правозахисники та правозахисниці з різних відомих громадських організацій. Причому організацій, які не працюють в напрямку забезпечення рівності для ЛГБТ. Їхня підтримка надзвичайно важлива, бо вони допомагають нам висловити думку, що необов’язково бути геєм чи лесбійкою, щоб підтримувати ЛГБТ-рух. Так само, як і з іншими меншинами. Не обов’язково бути людиною на візочку, щоб розуміти, що у міському просторі потрібні пандуси.

Тобто можна сказати, що цього року прайд має кращу підтримку, ніж минулі роки?
Підтримка КиївПрайд2016 стала більш свідомою, глибокою. Якщо торік люди зголошувалися якось мимохідь сказати, що вони «не проти прайду», то цьогоріч багато людей розгорнуто виголошують свої позиції щодо необхідності та можливості проведення КиївПрайду і Маршу рівності. В тому числі депутати та депутатки. Важливо, що це робиться у публічному просторі. Різні суспільні організації вже заявили на своїх сайтах про те, що підтримують прайд. А нещодавно КМДА відкрито підтримала Фестиваль рівності, про що була зроблена офіційна заява на їхньому порталі. Ми теж сподіваємося на таку підтримку.

Ще б дуже хотілося отримати підтримку на регіональному рівні. Майже всі наші однодумці знаходяться в Києві, і я розумію, що в столиці більш прогресивна суспільна думка, але ж Київ – не вся Україна.

Наскільки масовим буде КиївПрайд2016? Вже є якась попередня статистика?
На Марш рівності ми очікуємо приблизно тисячу людей. Якщо відштовхуватися від минулорічних даних, то ця цифра здається реальною. За умови, що марш буде відкритим і на нього зможуть прийти пересічні громадянки і громадяни, жительки та жителі Києва. Але в рамках прайду будуть проведені й інші заходи, орієнтовані переважно на ЛГБТ-спільноту. Цього року ми запровадимо підрахунок та звернемо увагу на статистику.

Ви згадали про те, що Марш цього року може стати відкритим...
Так, Департамент Маршу обговорює наразі це питання з поліцією. У 2015 році поліція спочатку відмовляла нас від проведення Маршу, потім наполягала на тому, щоб ми нікому не розповідали про Марш аж до його початку. Нажаль, цього року поліція досі не визначилася із своєю позицією. Ми наводимо їм свої аргументи та намагаємося пояснити, чому не згодні з такою позицією. Наразі перемовини ще в процесі. Оргкомітет КиївПрайд2016 розуміє, що відкритий Марш – це гідна мирна подія, інформація про час і місце проведення якої, повинна бути доступна усім. Тож зі свого боку ми маємо приділити ще більше уваги заходам безпеки, над цим також працюватиме волонтерство і Департамент Маршу рівності. Але і поліція повинна серйозно та професійно підійти до організації захисту колони.

«… нам би дуже хотілося, щоб в Україні робота задля прав людини стала престижною справою... »

Марш рівності – найбільш видимий захід КиївПрайду. Чи розглядаєте ви його як головний інструмент для того, щоб привернути увагу українського суспільства до проблем ЛГБТ-спільноти?
Більшість звертає увагу саме на Марш, я розумію. Дехто очікує від нього якоїсь пікантності – наприклад, напівоголених чоловіків у шкіряних шортах та боа. Але нічого пікантного у ході немає.

В нас іде постійне обговорення про те, чим взагалі є прайд. З одного боку – це інвестиція в розвиток ЛГБТ-людей, які не мають такого доступу до ресурсів та інформації, як гетеросексуальні. З іншого боку – це вплив на громадську думку. Але на неї впливає не тільки Марш рівності. Роль просвітницької роботи величезна. Тому ми готові ділитися інформацією, говорити про те, куди та як потрібно рухатися громадському ЛГБТ-руху, щоб бути більш ефективним та більш адаптованим до актуальних викликів. Дискусії та обговорення, як мені здається, - не менш важливій інструмент, ніж Марш. Наприклад, зараз наші партнери запропонували влаштувати круглий стіл з праворадикально настроєними інтелектуалами та інтелектуалками. І ми готові до цього. Ми відкриті для діалогу з людьми, які мають до нас питання та хочуть отримати відповіді.

Нещодавно пані мер Вашингтону надіслала мерові Києва відкритого листа, у якому побажала йому успішного проведення КиївПрайду. Чи відомо, як відреагував на нього Віталій Кличко?
Ми не знаємо про жодну реакцію мера Кличка. За правилами дипломатичного листування він повинен їй відповісти. Але я гадаю, що мер цю відповідь не опублікує. Зараз також активно діє кампанія наших партнерів Amnesty International, які закликали людей писати листи на ім’я Кличка з проханням підтримати Марш рівності. Ці листи передаються до мерії, але ніякої відповіді на них не опубліковано. Я гадаю, що мер Кличко, як і інші політики, боїться втратити електорат. Реакція нашої влади на прайд взагалі виглядає дуже цікавою, якщо порівнювати з іншими країнами. Наприклад, минулого року ми з моєю партнеркою були на прайді у Канаді, в Монреалі. Там на прайд-тиждень (і особливо на ходу) збираються представники та представниці усіх ліберальних та демократичних політичних сил. Вони приходять на заходи прайду, щоб просувати себе, демонструючи причетність до свята прав людини. Звичайно, нам би дуже хотілося, щоб і в Україні робота задля прав людини стала престижною справою, яку б підтримували наші політики та політикині. Щоб нам не доводилося самим просити підтримки – а її пропонували б за власною ініціативою. Бо першочергова задача нашої влади – захист прав кожної людини, яка живе в Україні.

Спілкувалася Наталя Тонких